Вікторія Стеценко
Вікторія ще з 2014 року збирала речі, сортувала їх та передавала людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. “Я усвідомлено прийняла для себе рішення допомагати людям,” – з впевненістю говорить жінка.
Мрія стати донором крові у Вікторії виникла давно, але першим поштовхом до цього рішення стала хвороба похресниці, якій діагностували гепатит С. Проте, коли жінка звернулася в Центр крові, їй відмовили, пояснивши, що стан здоров’я, не дозволяє бути донором крові. Для Вікторії, це стало особистим викликом і вона вирішила, що просто так не відступиться від своєї мрії – рятувати життя. Її шлях донорства розпочався завдяки брату Церкви Різдва, другу, військовому, який віддав життя, захищаючи Україну. Саме Ганніч Славка долучив Вікторію до цієї справи, запросивши одного разу на акцію, яку організував. Після цього жінка звернулася до лікарні, пройшла додаткові обстеження та вже із новими заключеннями пішла до завідувачки лікарні і сказала: “Я хочу бути донором”. “Вона подивилася на мене, посміхнулася і сказала, що не може заборонити мені стати донором, тим більше, що протипоказань для цього не побачила. Я була така щаслива…,” – згадує, з тремтінням в голосі, Вікторія.
Перша донація крові відбулася у 2016 році “Я сьогодні врятувала життя…,” – це перше, що спало на думку Вікторії, після того як вона вийшла з Центру крові. Далі Вікторія вже не могла уявити своє життя без донації: кожні 2 тижні, вона приходила в Центр крові, спочатку здавала лише кров, потім і плазму.
З 2021 року Вікторія – заслужений донор, волонтерка онко-гематологічного відділення. Вона, спільно з командою однодумців, які теж є донорами організовує інформаційні й соціальні акції, де розповідає сум’янам та сум’янкам чому так важливо стати донором та залучає їх до першої донації.
“Для мене робити добро не стратегія, а стиль життя,” – так про девіз свого життя говорить Вікторія. Жінка врятувала вже не одне життя українців та українок, великих та маленьких, завдяки непохитному бажанню допомагати попри всі перепони на її шляху.