Ірина Головач

Ірина Головач —  людина, чиїм життєвим девізом з дитинства було і є “якщо не я, то хто”. Патріотизм плекався та виховувався з дитинства, найбільш яскраво він пробудився під час революцій, які  випали на її вік, відкривши в ній глибоке розуміння свого покликання — допомагати тим, хто цього потребує.

Ірина завжди була педагогинею – вчителькою початкових класів, заступницею з виховної роботи в школі-інтернаті, директоркою школи №8 у місті Ромни. Наразі вона очолює відділ освіти, туризму, молоді та спорту в Хмелівській громаді. Вона  безмежно любить свою педагогічну професію, але її серце також належить і волонтерству.  Ірина завжди прагнула бути прикладом для своїх учнів та учениць. Разом зі своїм колективом, ще у 14-му, вона створила волонтерський осередок у школі, де постійно плели сітки, збирали малюнки, пекли пиріжки, робили  “сухі борщі”, виготовляли вітамінні суміші… “Палкі серця” — так називався дитячий волонтерський загін, який активно працював до 19-го року.

З 2014 до 2018 року Ірина Головач, разом зі своєю командою, здійснила понад сто поїздок на передовий фронт. Після сотні їх кількість уже ніхто не рахував… Коли почалося повномасштабне вторгнення, волонтерство лише посилилося. Ірина називає себе виключно військовою волонтеркою, хоча й займалася різними напрямками діяльності: евакуацією людей з гарячих точок, гуманітарною допомогою шпиталям та медичним закладам…. Вона бачила як люди, які мали все, в один момент втрачали усе. І в той момент зрозуміла, що не може стояти осторонь. Тому в громаді,  у якій зараз  працює Ірина, за її ініціативою та за підтримки Голови й місцевих депутатів, була створена програма підтримки багатодітних родин ВПО. Своєю  волонтерською командою було привезено у громаду 24 родини ВПО (це  більше 112 дітей!), яким допомогли з облаштуванням житла, забезпечили побутовими речами. Ірина опікується цими родинами, старається, щоб вони відчували постійну турботу та підтримку.

Ірина не просто координує волонтерські зусилля — вона об’єднує сотні людей не тільки у своїй громаді, а в Україні та за її межами, організовуючи підтримку та допомогу фронту. “Волонтерство — це 24/7”, — говорить Ірина.

“Війна втоми не пробачить!” – так стверджує вона, бо вже 11 років вона  на війні: проїхавши сотні кілометрів бойових доріг, зібравши і відправивши тисячі тонн допомоги військовим на різні напрямки “де найважче”, об’єднавши з фронтом в тилу тисячі людей  єдиною метою – разом до перемоги!